Розсипала ніченька пригоршню зірок,
На місяць зав'язує із думок пасок.
Чепуриться,бігає,наче молода,
Бо у неі зовсім ще юна душа.
У весняні ранки вбралась і красу,
І комусь шепоче:
-Я тебе люблю.
Закохалась в місяць,вірші йому шле,
І весняний ранок у руках несе.
І йому дарує,і щаслива знов,
Бо така красива на світі любов.
І не бачить ранків,бо тоді сліпа.
Місяцю дарує гарніі слова.
Тихо усміхнулась,в гості знову йде.
Боже,мені нічка Ангелів несе.
Зі мною молилась,писала вірші,
Ми із нею схожі навіть у душі.
Вміє так кохати,як кохаю я.
Ангелів шукати,вірить без кінця.
І молитись Богу,чекати весну,
Шепотіти щиро:
-Я тебе люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402871
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Відочка Вансель