Чи вбити б я змогла?.. себе питаю
І... забарилась відповідь чомусь.
Бо, інколи, вже добігає краю
Тієї чаші, що Терпінням звуть.
А от, коли з тієї чаші ллється,
Хто зможе поручитися за нас?..
Як розум спить й усім керує серце?..
Буває, співпадають день і час...
Про це, щоденно нам молитись треба,
На щире слово відгукнеться Бог,
Хай від гріха усіх відверне Небо,
Щоб не плодили на Землі тривог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402708
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2013
автор: Патара