Наставив місяць чуб тоненький,
Прикрив хустинкою лице.
То, мов дукат він – золотенький,
То, наче старець, сивий вже.
Чому так міниться, потіє,
То щоки білі, то, мов мак?
Бо почуття сховать не вміє
Наш місяченько-одинак.
У подорож пустився пішу,
Постелю теплу залишив.
Для панни зірки пише вірша -
Тої, що серцем полюбив.
Як небо ніч крилом накриє
Й вийде з подругами вона,
Він серце їй своє відкриє,
Їй прочитає він віршА.
Заміж піде, мабуть, охоче,
Подруги-зірки – за дружки.
Мережитимуть вдвох щоночі
У небі золотом стежки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402617
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)