Заповідається - в довгу, самітну дорогу.
Тане в тумані заскочена світлом ніч.
День провіщає швидку і тривалу знемогу,
Пошуки сяйва в юрбі різноликих облич.
З першого ж кроку защЕмить, захочеться в спокій,
Туго напнуться роз'ятрені вени чуттів,
В посмішці долі, беззубій, бездонно-широкій, -
Воля, трофей і фіаско для тих, хто злетів...
Заповідається. Шепчеться. Мариться. Мовиться.
Діється. Тягне. Кляне на усі світи...
Шлях пролягає крізь гамірну й дику торговицю
І... посвітається. Час уже, друже, іти...
(С), 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402478
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Рені