Життя гірке моє життя,
Прожите все в тривогах.
Ночами я не сплю, в серці і в душі...
Думки летять до Бога.
Залишатись я не хочу в самоті,
Пливе моє життя в спогадах важких.
Немає радості душевної в мені,
Запізно по новому вчитись жити.
Роки уже спливли як в небі журавлі,
Я можу серцем всіх любити.
Образи з серця завжди відганяти
Та безсила я: тривоги жалять душу.
Не можу спокій віднайти я в майбутті,
Прошу я в Бога, безсила я без нього.
Жаль завжди стискає душу мою
Довго жила я "Без надії".
Тому давно ночами я несплю,
І в спокуті давно я вже сивію.
Все життя про Ісуса Христа я мрію,
Всі муки за нас на хресті терпів.
Від первородного гріха, спасти всіх хотів,
Спогади тяжкі про своє минуле.
Пролетіло все, як пташки у вирій летять,
Роки спливли, залишились тільки мрії.
Про своє дитинство, життя сирітське і гірке,
Благаю Господа щохвилини.
Щоб не залишитись мені на самоті...
Побільше Господа любити.
Найбільша ціль в житті моєму,
Любов до Бога ніколи вже не згасне.
Освітить шлях мій, щоб в гріхи не впасти
В оцей важкий для мене час.
То в молитві стою на колінах,
Прошу, безкінченно прошу.
І молю ТЕБЕ мій Боже,
Почуй молитву мою оцю...
м.Бурштин Ганна Перегінець
14.12.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402316
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.02.2013
автор: Ганна Перегінець