Я тебе намалюю
в своїй підсвідомості –
Золотаве волосся у блиску роси,
Позабудеться прикрість
того злого знайомства,
Бо давно я не бачив такої краси.
Ти стрункою ногою
робиш крок у незвідане,
Я для тебе розкрию обійми свої.
Те назад не вернеться,
що серцем вже віддане,
І давно вже пожовкли веселі гаї.
Ти пройдеш мимо мене,
на це ти приречена.
І тебе зупинить не посмію я знов.
Захолоне в снігах
моє серце попечене,
І розвіється прахом остання любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402295
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: Мірошник Володимир