Не корюся грубості та чужій силі,
я сама іноді в жорстко агресивній манері
висловлюю свої думки,-
прямо, переступаючи розбиті черепки.
Не бачу перешкод на своєму шляху
і даремно, що весь час стою,
я ще встигну доволі сходитись.
Не здаюся в полон,
бо такі як я,
коряться тільки власній волі,
а твоїх безглуздих спроб мені доволі.
Я ніколи не дам себе гнітити,
просто так,
це поганий знак,
і я зроблю щось,
щоб звести на нівець усі твої кривди.
Страх - то всього на всього птах,
як не полетить, розчавлю, переступлю, обійду,-
ну це вже в крайньому випадку, на біду.
Я буду білою вороною,
чорні уже усім обридли,
лебеді- доволі банально
а от білі ворони - стандартні,
але класика, кажуть, вона вічна.
Знаєш, чому на тобі зупинився мій вибір?
Не знаєш? От і молодець,
я проти того, щоб спинятися на місці.
А тобі, може я й не здамся,
проте перемир*я теж часом затягуються на усе життя.
Ти як? Я ж - тільки за.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402227
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: Незрозуміла