Оминаючи пороги твердолобі,
Швидкоплинно в синю даль струмок біжить,
І стороняться крижинки у жалобі,
Бо настала їх сумна остання мить…
Запишались верболози жовтим цвітом -
Це краплинки сонця мріють у бруньках,
І розсіяла весна тепло над світом,
Перші квіти вже з‘явились на горбах…
А стрункі берези й горді осокори,
І дуби могутні, що рядком ростуть,
Простягнули, що є сили, гілля вгору -
Проводжають зиму у далеку путь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402194
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО