Ми малювали вдвох картину,
На ній два лебеді плили.
У них сховали ми перлину
З липневих яблунь, що цвіли.
Додали жар любові вічній
В рожево-жовтих промінцях
Із сонцем вплетених, одвічних,
Із небом сяючих в рядках.
Оцих, які малюють далі
Ті спогади в наших серцях
І ніжать нас в своїй вуалі.
Дарують подих до життя,
Дали фундамент всім основам.
На ньому творим майбуття -
Кохання вірна наша мова.
Ми творим мить і нею щастя,
Яке запалює вогні
Я невіддам тебе ні за що
Отій буденній метушті.
Бо ми разом і це вже свято.
Не вірю темним я світам,
Бо тьма помилка лише наша
Коли без світла є душа.
Ти світ в якому живе казка,
Ти аромат пісень весни.
Така безцінна твоя ласка...
Я дякую тобі за все!
Повік торкаються повіки,
Рука торкається руки.
Тебе кохатиму навіки
Сьогодні,
завтра
і завжди!
29.10.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401961
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Галина Кудринська