Затремтіли руки...лопла,остання нить терпіння,
в моєму серці.Швидким потоком тече гаряча кров!
Відкриваю очі-а там вона і прірва.
Та сама прірва,що заважає бути нам разом!
Вона стоїть і дивиться на мене.
Я прокричав для неї,що її люблю...
У відповідь почув лиш тихий шепіт:
"Пробач мене,ну я,мабуть,піду!"
І обернувшись,як неземне видіння,
вона пішла,не оглядаючись назад.
А в мене в грудях,серце заболіло,
і я нічого,не можу їй сказать.
Думки і погляд,мої ідуть за нею.
Ще мить й за обрієм,десь скриється вона.
Залишимось обоє-я і прірва,
та сама прірва,що розбила нам життя...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401677
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Віктор Шанді