Гумореска: Клявся зять - дітей буде багато.



Зять  тещі  клятву  хотів  дати,  
Щоб  теща  його  не  сварила,
Що  діточок  багато  буде  мати.    
За  те  жінка,  щоб  його  любила…  

Чоловік  в  Бальзаківському  віці,  
Молоду  дружину  собі  взяв...  
І,  щоб  сподобатися  дуже  тещі  -  
Таку  він  клятву  нині  написав:  

-  Дорогенька,  МАМО,  моя  рідна!  
Хочу  правду  нині  Вам  сказати...  
Хвилююся    я  так,  що  дуже  блідну,  
Вам  клятву  хочу  свою  прочитати.  

Уже,    мамо,    точно  від  сьогодні,  
Доброго  будете  зятя  мати...  
Не  буде  моя  жінка  й  Ви  голодні,  
День  і  ніч  клянуся  працювати.  

Я,  буду  дуже  ніжним  чоловіком.  
Клянуся!  Жіночка  моя  буде  за  мною  -  
Життя  своє  вона  завжди  до  віку,  
Як  за  стіною  в  горах  кам'яною!  

Я  буду  вночі  часто  працювати,  
А  Ви  любіть  мене,  як  свого  сина.  
Я  Вас  за  рідну  буду  завжди  мати,  
А  жінка  буде  теж  в  мене  любима.  

І  з'являться  в  нас,  мамо,  діти  роєм!!!  
Буде  жінка  кожний  рік  діти  родити,  
Та  буду  батьком,  я  тоді  ГЕРОЄМ!  
А  Настя,  "Героїня",-  медаль  буде  мати!  

Команда  всіх  синів  наших  футбольна,  
За  рідну  УКРАЇНУ  завжди  буде  грати.  
Команда  дочок  рідних  волейбольна,  
Золоті  медалі  буде  часто  заробляти.  

А  жінку,  щоб  в  ночі  мою  не  вкрали,  
Буду  кожну  ніч  під  себе  підкладати.  
Мої,  щоб  сили  чоловічі  не  згасали,-  
Смачні  йогурти,  й  сметану  -    випивати.  

Хокейну  команду  свою  теж  хочу  мати,  
Щоб  АМЕРИКАНЦЯМ    вона  не  програла.  
Для  кохання  треба  сили  мені  набирати,  
А  теща  всіх  дітей,  щоб  наших  доглядала…  

Косо  теща  глянула  на  свого  зятя  
І  сховалася  під  стіл  вона  в  куток.  
Кричить:  -  У  моєї  дочки  буде  Насті  -  
Не  чоловік,  а  племінний  якийсь  бичок!!!  

Дітей  багато,  щоб  Вам,  зятю,  мати,  
Треба  кохатися    Вам  день  і  ніч....  
Хто  гроші  буде  на  них  заробляти?  
Я  вже  не  знаю  нині,-  в  чому  річ?  

Настя  глянула  на  чоловіка  свого,    
Та  з  радістю  в  очах  вона  сказала:  
-  Хоча  якийсь  толк,  мамо,    буде  з  нього,  
Якщо  з  роботи  його  користі  не  мала…  

Знаєте?-  Скільки  спортсменам  платять,  
За  один  гол  забитий  у  чужі  ворота?  
Їх  вистачить:  на  мене,  Вас,  дітей  і  зятя,  
Та  не  потрібна  буде  вже  й  робота!!!
Автор:  Алла  Баранкевич

Автор:  Алла  Баранкевич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401619
Рубрика: Гумореска
дата надходження 16.02.2013
автор: Алла Баранкевич