Прозорі, як повітря, очі
Та трохи неба навесні.
Вже злинули літа дівочі,
А ти така ж, як і тоді
Коли від нас ховали сонце
Топили в віхолі зими,
І ми крізь шторки на віконці
Вдивлялись у чужі сліди.
Я знаю, знаю, скажеш правду,
Що вже зістарилися ми,
Мою розважливу браваду
Зустрінеш усміхом весни.
От тільки болісно буває:
Задіне лад цей за живе
І серце дійсність роздирає,
Що відстояли щось не те!
Я пам’ятаю, пам’ятаю…
І від своїх прожитих літ
Роки надій вже віднімаю,
Складаючи їм заповіт.
Але ж надія в душах наших
Піде останньою, а ми
Можливо й дійдемо до кращих
Весняних днів після зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401609
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Г. Король