Хочется просто піднятись до неба.
Навчитись мовчати або навіть кричати,
Щоб повітрям наповнивши,розсунути ребра,
А кожна клітинка почала відчувати.
Адже нема почуттів у світі цілому.
Тих щирих, чи хочаб просто знайомих.
Опинитись би у своєму світі малому
І відректись від слів карколомних.
Що били у душу так больче, гостро,
Тьмарили розум невпинно.
А люди і далі казали, все просто:
"Ти мусиш зробити!Ти в цьому винна!"
А,власне,що я винна і кому ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: hindi7797