Запахло кавою із теплим молоком,
а тиша відізвалася гудком.
Спітнілі вікна тихого кафе...
Дзвінка нема. надія ще живе.
На фоні музика, на фоні сірі люди,
і щось не те. І те "не те" усюди.
Душа самотня, тиха і покірна,
та захотілось бунту... неймовірно!..
Бруківка чорна, каблуки і пальта,
сміються лиця у газетних шпальтах.
Чудове місто, ранок, день і вечір, -
тягар незмінності втиснувся вже у плечі.
Було щось нове, та, на жаль, миттєве.
Як швидко воно стало несуттєве!
Любов і дружба десь поміж науки...
Аж дивно... не повисли досі руки.
До речі, віддзвонились. Все нормально.
Не знати, як насправді. Хоч формально.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401447
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Хвостатий Їжак