Лиш вийду за село – там пшениці
б’ють хвилею в горбатий синій обрій.
Подібної пори серпа і ціп
колись ладнав господар у господі.
А нині благодать! Комбайнів гул
повитий золотою пеленою.
Ліс підступив і дивиться впритул
і жайвір співом бавиться зі мною.
Шукаю поглядом: де ти, пташа мале,
нестримних почуттів крещендо світле?
До серця просишся прозоро ти, але
за мить ховаєшся у паволоці вітру.
Земною щирістю тут пахне. Все таке
довірливе, дитинне і правдиве.
Снує мелодія мереживо тонке,
здіймає аж до хмар високе диво
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401385
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2013
автор: Omega