Я знов неначе птаха
Кружляю разом з вітром
Не відчуваю страху
Я не боюсь злетіти.
І бачу світ неначе,
Крізь призму часу й болі,
Пробач мені, юначе,
Не буть мені з тобою.
Забути не можливо
Забуть тебе боюся,
Ти, ти неначе диво,
Й на тебе я молюся.
Куди піду, не знаю,
Дойду, чи ні, побачим,
Кохаю – не кохаю,
Пробачу – не пробачу.
Що буде, разом взнаєм,
Хоч в різних ми країнах,
Тебе все ще кохаю,
До тебе серце лине.
Пройдуть роки, зустріну,
Побачу чи змінився,
Чи відновив ти стіни,
Якими так гордився.
Піду на штурм. Спитаєш,
Чому тебе не кину,
Тому,що як кохаєш,
То ти не маєш спину.
14.02.2013 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401092
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: ulin44