Коли ти мене покидав – я просила: «Не повертайся!»
А ти не послухав і в котре до мене вернувсь.
Ти знову прийшов й промовила я: «Забирайся…»
Без тебе від відчаю цього, можливо, проснусь.
Та ти зовсім, геть не бажав мені щастя,
Ти з мене зробив ту, що негарно казати у слух.
Не хочу вдягати проклятеє білеє плаття
І зараз тебе називаю ніяк інше, ніж просто друг.
Через тебе всі кажуть, що я не умію любити,
Може, дійсно – це правда, а, може, себе так веду.
Просто інші не знають, як це – по моїх муках ходити.
Але ти знай – до фінішу я все ж дійду.
Я дійду до кінця і моє в хлам розбитеє серце
Заживе, але все ж воно буде з рубцем.
А тобі ж я бажаю в житті – побільше так перцю
І не караю тебе, ти став мені другим творцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401088
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: juliwinter