Вода пройшла по тілу без упину,
А вітер шкіру мокру підсушив.
Лише в собі лишилася провина,
Що зберегти тебе я не зумів.
Ти протекла в мені неначе води
І вже не вірю в те, що відбулось,
Лишився сумнів, а можливо подив,
Добро і зло на тлі життя злилось.
Лиш є надія в те, що повернеться,
Оте тепло, що дарувала ти,
І десь далеко в скалки розіб‘ється,
Та безпросвітна крига самоти.
Розтане крига потім і водою
Омиє знову марення душі.
Ти повернись – я скучив за тобою,
Ти повернись, бо пропадуть вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400988
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Мірошник Володимир