Чи зможеш ,через кілька поколінь,
Сказать, що ти все правильно робив?
Що почуття ти гідно оцінив.
Що світла в душу так і не пролив.
Лишив по собі тільки горду тінь.
Чи зможеш ти сказать, що всі слова,
Що вимовить хотів, але не зміг,
Ти збережеш, як до цих пір беріг,
У пам”яті своїй, як оберіг,
Як сніп проміння й пригоршню тепла.
Чи зможеш ти не жалкувать про час,
Що невмолимо, як пісок крізь пальці,
Втікає в небуття. Бо ми не в казці.
Над часом ми, нажаль, не маєм власті.
Він теж безжальний.Нешкодує нас.
Чи знаєш ти, що все ще не скінчилось,
А тільки починається лишень.
Такий похмурий і безрадісний той день,
Коли небачити тебе немає сили.
Чи ти почув мене? І все, що я просила,
Чи знайде відгук у твоїй душі?
Не йди за часом в небуття.Прошу, лишись!
І я скажу ,що я все правильно зробила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400985
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Meggi