А знаєш...
Любов приходить коли не чекаєш,
підпуступиш до себе
душу відкриваеш!
Стараєшся робити все для кохання
натомість ти маєш тільки мовчання.
Капають сльози на клаптик паперу
сховатись б кудись у мальовничу печеру!
Людина кохана найдорожча
стала у світі чужою
куди тепер дітись?
життя без тебе як море...
Без води просто не існує
а серце так плаче
і сильно сумує
бумала в нас все буде...
Інакше і щирість кохання
все якнайкраще
чого так буває. Не розумію
ночами не сплю. Я просто дурію.
А ти собі спиш серце зчерствіло
а моє б, словечку якомусь зраділо.
Боюсь вже підносити трубку
боюсь буду плакати від сильного смутку.
Обідиш словами, ділами,
не хочется жити
лишаєтся тільки у Бога молити
щоб розуму дав і сили.
Терпіти...
А малиб вдвох у дома радіти
Чим закінчится це я незнаю
думки я погані далеко ховаю.
Знову сльози навертаются
чому, любов так довго не вертаєтся?
Чого вона узагалі пішла?
Покинула в саму погану хвилину
гне як вітер тонку стебелину.
Хотілаб я знати що в серці твоїм
і тяжко справлятись мені зі своїм.
Згадала обітницю свою
невже ти забув з голови викинув
мене обманув
словами не скажеш не передаш
в голові замість мозку робится фарш!
Знаю одне - тебе я кохаю
і зла нінашо на тебе не тримаю.
До цих пір не можу збагнути
чим заслужила я такі муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400959
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2013
автор: Ель Демір