***
На простирадлі шовковім і білім
Теплиться ще не охололе тіло.
Лежить безпечно молода вона.
Акторкою кіно колись була.
І бездоганні сніжно-білі груди.,
І руки тонкі, і палкі вуста,
І очі чорні, що життям горіли
Завмерли. Заніміли. Вже нема.
Від холоду посиніли ті руки,
Та посмішка, і очі, що колись
Своєю життєдайною стихієй
Зігріли білий світ увесь.
У грудях, що навічно зупинились,
Останній подих рветься з усіх сил.
Але даремно. Тіло вже безсиле.
Полишив дух. Немає, як колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400877
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 13.02.2013
автор: BALYAN