Троянд пелюстки, мов перлинний шлях,
У росах вранішніх засяяли зорею,
А я ножем, що так тремтить в руках,
З жалінням ріжу квіти над землею.
Троянд бутони знову відростуть,
Засяють, мов коштовності в короні.
Мені ж болить, що в руки їх візьмуть
І викинуть, зів’ялі, непритомні.
Грубішим серце від того стає
І сум туманом зимним застить очі.
Байдужість завойовує своє
В передчутті стурбованої ночі.
Троянд зів’ялих вранішня зоря
Перлинами роси вже не прикриє.
Майнула та й загинула краса…
Тепер лежить на смітнику і скніє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400824
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Г. Король