Нас на світанку кличе море,
а хвиля котить і шумить,
і запах берега розлогий
уклався в пам'ять у ту мить.
Проллється світла сніп прозорий,
побачить моря водограй
і хвилі водні лазурові
руками тягнуться у край.
Вони, не бачачи нічого,
такі сліпі, так голосні,
сипнуть сльозинням кольорово,
немов ті хмари навісні.
Сипнуть, прозріють і тікають,
з переляку, наче дурні,
бо берег й галька їх лякають
і чути хвиль виття журні.
Опам'ятаються дурненькі,
згадають хто вони такі
і напади свої частенькі
продовжать в такт чиїйсь біді.
І знов світанком кличе море,
знов хвиля котить і шумить
і запах берега розлогий
нам вклався в пам'ять у ту мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400573
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2013
автор: Валіко Коробкадзе