Здається, так давно вже не складала
Оті сумні свої вірші -
В житті моїм тепер поезії замало
І під замком порив душі.
Так дні минають, навіть страшно.
Вже лютий, чи, здається, січень?
Збагнути те, що поряд - важко.
Чи легше осягнути вічність?
Тривоги вже нема - лишилась звичка.
Так час невпинно й жадібно стікає:
У когось догорає, гасне свічка,
А хтось свій перший ранок зустрічає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400548
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2013
автор: Марина Ковирiна