Моєму щирому другові Віталію Миколайовичу Григор’єву, автору відомої документальної монографії «Роде наш прекрасний», присвячую цю епіграмічну ОДУ (чи ОДИЧНУ епіграму?)
Лякають нас постійно:
В Багдаді неспокійно.
Повсюди Коза Ностра —
Ім’я їй легіон.
А про людей хороших
Не пишуть ані трохи,
Отож, про них згадати
Великий є резон.
У нас на видноколі
Віталій, син Миколи.
Дав Бог йому великий
Діапазон бажань.
Він рідний край вивчає,
І у футбола грає,
Читає книги мудрі,
Бо тягнеться до знань.
Він чесно, без суфлера
Зробив собі кар’єру.
Тепер він знаний всюди:
З титанами - на "ти".
У будь-якій роботі
(Якщо хто у цейтноті)
Над шефом візьме шефство
І досягне мети.
А компетентні люди
Подейкують усюди,
Що написав він книгу
(Півтисячі листків!)
Про геніїв, учених,
Про їхніх наречених –
Загалом книга буде
Про наших земляків.
Бажаю ювіляру
Знайти достойну пару.
Щоб серце тріпотіло,
І шумувала кров.
Добавлю: всім нам браття
Пора за розум братись.
Любов’ю слід займатись,
На те вона й любов.
Йому я зичу грації,
Купатися в оваціях,
І в хвилі чорноморській
У «бархатний» сезон.
Здоров’я щоб – по вінця!
І щастя навздогінці.
Сміятись – гомерично.
Співати – як Кобзон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400547
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.02.2013
автор: Валерій Голуб