Заростає споришем стежечка до хати
Там де колискової нам співала мати.
Де дитинства спогади, батьківський поріг –
Душі моєї й серця оберіг.
Не заглядає в віконце вишня біля хати.
Вже нема кого старенькій звідти виглядати.
Лише лелека жалібну пісеньку курличе,
Ніби маму з татом на подвір'я кличе…
Та назавжди збережуться спогади крилаті,
Як спокійно й хороше жилося в тій хаті
Де стежинка вилася й вишенька цвіла –
Мого дитинства доля пролягла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400434
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2013
автор: Вогнеслава (VOGNESLAVA)