Жовто-гаряча пустеля —
Зім’яте простирадло…
Ти привідкриєш двері…
Сукню кудись безладно…
Очі безкраї в очі…
Губи так близько-близько…
Десь зацвітають ночі
В закутках темнолисто…
Руки сплелися разом…
Душі й тіла єдині…
Місяць горить алмазом…
І не рахуй хвилини...
В череві шалу міста,
Серед вогнів і диму,
Крапельками намиста
Пристрасті піт ледь зримий…
Ти не рахуй хвилини…
Вперше це як востаннє…
Стеля до неба лине…
Щиро наге світання…
Ну а в туманах вікон
Співу птахів розмаєм
Квітне веселколико
Блока весна безкрая.
Тільки вишневим соком,
Кров’ю на простирадлах
Пишемо ненароком
Душі, що нам не владні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2013
автор: Marika