В які вас доля не кидала кінці.
Де вас нема, чи є такий ще край?
Мої брати і сестри українці –
Ви творите там рай.
То від царя, а то від пана-ляха,
Від Сталіна тікали ви у світ.
Ви йшли незнаним і тернистим шляхом,
Осиротів наш рід.
Усе спочатку починать вам треба:
Земля, колодязь, хата, кінь і лан.
Та тільки зорі інші там у небі
І зліший більш бур’ян.
Ви вижили, а, може й збагатіли,
Та часто сниться батько ваш і брат,
Калічать мову ваші славні діти
На іноземний лад.
Ви підкажіть, як розірвать те коло,
Чужий бо край не рідний, хоч і спас –
Вродлива, добра і розумна молодь
Знов покидає нас.
О, як нам рідну землю відродити?
Як Україну визволить з біди?
Щоб знов до неї повернулись діти,
Віднині і назавжди.
У нас вже день, в нас нова Україна,
І нам без вас, і вам без нас біда,
Пора б до неньки повернутись сину,
Давно уже пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400266
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Мірошник Володимир