Вселенська,одвічна,пекуча самотність,
Мовчання,сльози біль і порожнеча...
Потяг життя летить у невідомість,
Душу смутком огортає вечір!
Я Атлант,мої стомлені плечі,
Покривалом чорним вкрила безнадія...
Втратили сенс усі дії і речі,
На мене впало небо-попеліє!
Душа і серце вже мовчать:пробиті безнадійно наскрізь,
Кулями твоїми і ножами...
Усім єством передчуваю власну нетривалість:
Ховаюся від світу за книжками...
Гублюся десь між сторінками,
Зникаю-розмиваюся морями
Теплої байдужості між нами!
08.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400162
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.02.2013
автор: Той,що воює з вітряками