Дощ схаменувся пізно. Нежива
Землі душа, лежачої навколо.
Не проросте ніколи вже трава.
І непокошене,дитяче поле...
Дощ ворушився, вирішив, мабуть,
Все повернути, як було раніше.
Збираюся у дальню-дальню путь -
Тебе нема, то буде там тепліше...
Ти - дощ отой, вбиваючий мене.
А я - земля, радіюча й красива.
Замінить блискавка тепло земне,
Та подумки зі мною будеш в жнива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40012
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.09.2007
автор: amplua_of_death