Люблю слова я більше ніж жінок,
Вони не зрадять, бо звучать правдиво,
Слова не мають чорних сторінок,
В чесних словах завжди родилась сила.
Слова зігріють, спопелять, уб’ють,
Слова кохання вознесуть на небо,
У кожнім слові є незнана суть,
Та в ньому розібратись лише треба.
А жінка все планує у тиші,
Якщо набрид, а чи стомився просто,
Чи сів писати від душі вірші,
Як виникає враз потреба гостро.
Для неї ти втрачаєш зміст життя,
Вона тебе не хоче розуміти
І виникає враз передчуття,
Що краще одинокому пожити.
Коли ж кохання спопеляє двох,
Коли життя одне зелене поле,
Єдине небо, що створив нам Бог,
Тоді чарують і жінки, і слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399957
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Віталій Назарук