Старим дубам у цьому парку
Мабуть наснилася зима.
Надворі вже нестерпно жарко,
А листя зверху ще нема.
Стоять могутні і крислаті,
Гілки розкинули свої.
Від них ясних років початок
Прийшов до нашої землі.
Мене дерев торкнуться чари,
Коли до дуба притулюсь.
Росте він від землі до хмари
І неба, і землі союз.
Стоїть і радує величний,
Мені він сили додає,
Бо я у тім житті столичнім
Здоров’я витратив своє.
Він зараз поряд – я радію.
Прошу – мене ти приголуб.
І потихеньку розумію,
Що я міцним стаю, як дуб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399830
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Мірошник Володимир