Чому?Чому такий сумний?
Невже щось сталось ненароком?
Ти посміхнися дурнику малий -
Бо сум завжди вилазить боком...
Як легко це комусь сказати:
"Всміхнись, і подаруй нам посмішку чарівну!"
А як же вам всім передати
Що у душі моїй незрима прірва?!
Звичайно, можу виконать прохання :
Неначе лялька посміхатися з вітрини,
та не зламається палке бажання
Втекти від слів нещирої людини...
І бігти геть...У чистоту світанку...
Стрічати сонце першим серед всіх,
Купатись в росах - сльозах ранку
Звільнитись від зомбованих утіх...
А потім залишитися назавжди
Лежати посеред духм*яних трав,
Ніколи не приймать навіяної правди,
Що шию стисне як удав...
Бо доля...Ніби в змовинах з людьми -
Постійно б*ють ножами в парі,
І кращі з нас стають свиньми
НЕвинну кров пускаючи в ударі...
Самотність...Не завжди найгірша...
Тим паче є коти,що на душі шкребуть,
Наприклад в натовпі ти не напишеш вірша
І не складеш сонет мабуть...
То ж хай нам шепчуть тисячі порад,
Промовлять їх різноманітні губи
Порада - то доволі здібний кат,
Що сумнів заганяє в груди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399820
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Турист