Маленький бог з очима золотими
Зірками грався і співав отак:
"Злітайте ж долі мої херувими,
Піском осиптесь, то ж хай буде так!
Терном цвітіте, корчіться золою,
Звивайтесь так, щоб був солодкий смак,
А поза тим лишайте за собою
Моєї волі суть незримий знак!"
Маленький бог з руками дротяними
Кругом крутився і кричав між тим:
"Вертеп вертепом, а мені людина
Не є свіча, а лиш солодкий дим!
І воля моя то не є голубка,
Лиш чорний ворон світом кар та кар,
Так швидко догорає клята трубка,
І першим впадеш долі ти, Ікар!"
Маленький бог сльозами вогняними
Грозу псував і люто шепотів:
"Я б вас придумав наперед пустими,
Я б вас творити зовсім не хотів!
То всі уп'ємось заздрістю й коханням,
Ми цим подібні в небі й на землі,
Смертельно хворі болісним бажанням
Священним бути громом у імлі!"
Маленький бог словами негучними
Великим бути без кінця просив,
Як всі маленькі, скиглив разом з ними,
Як всі великі створене валив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: M.E.(nachtigall)