пусто в твоєму саду
пташки не співать
розбудити вас хочу своєю весною
і вона приходить
легеньким вітерцем
відлигою на серці
промінцями сонця
у вашій душі...
приходить
але лише на мить
ви ще памятаєте весну
але так розсіяно пам*ятаєте
наче давній чарівний сон
ніжні промінчики сонячного світла
так мило торкалися обличчя
що лишали слід на ньому
густими веснянками
ти не можеш описати запах весни
але відчувши
неодмінно впізнаєш
дух весни -
феєричний
він ланцюжковою реакцію пробуджує
все живе
але твій сад не просинається
невже це він
що колись так буяв цвітом
тепер мертвий
не треба
ми не можемо бути поруч
у моєму серці живуть квіти
ніжні
чарівні
небачені
зимові вітри твого саду
в мить знищать їх...
ми не можемо бути поруч
кров мого тіла
тече в ритмі життя
веселого
мрійливого
сонячного
вона остине
протікаючи між льодяних чагарників
твого саду
ми не можемо бути поруч
перлинки душі моєї
загубляться
під кригою твого світосприйняття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399648
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Наталя Есте