Вона бачила дивні сни:
Про ангелів про світло і про душу...
А я свого століття темний син,
Лиш море інколи і мушлі!
Я бачив тільки те, що дозволяв я бачити собі!
Один з тих зарозумілих і гордих лобів,
Яких не проб*є ніяка стіна!
На вулиці знов милостиню:"На,
тримай, синку,може купиш собі щось"...
А їм:"Дякую!",-гну спину вічний малорос!
триста років рабства не пройшли даремно:
В душі як і раніше холодно і темно!
04.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399567
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Той,що воює з вітряками