Ми геніальні люди
У кращих традиціях Всесвіту
Тікаєм від себе і прагнем зрадливої вічності
Безодні очей,і думки позникали безвісти
Ми геніальні люди.Пародії "більшості".
Корткі симфонії вибачень і зізнань
Безсмертні тривоги вироків і ілюзій
У голові сотні тисяч повстань
У голові сотні тисяч контузій.
Позачергові докази для душі
Незрозумілої,начебто,непростої
Один момент - і малюй,пиши
Один момент - тисячІ історій.
Беззастережна віра в чуже життя
Зіниці сірі - розплескані океани
Для нас - це доля ,комусь -сміття,
"Для нас це доля" - шепочуть рани.
Бездумно хворі дивним своїм життям
Космічно зв"язані з іншими атмосферами
Наші тіла - це притулочки для безтям
Наші тіла - це маленькі будинки з химерами.
Лірично-ніжні,і гострі,мов лезо ножа,
Ще не розказані і,начебто,неохочі,
Творять не руки - творить наша душа.
Творять не руки - творять відкриті очі.
Люди стороняться : "Важко таких кохати"
Холодні,мов лід,а світимо -як софіти
Не навіжені - не вміємо ми брехати.
Не навіжені - нас просто треба зігріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399194
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Ростислава