Є тільки світ, охоплений горінням,
Є тільки час, розшарпаний немов.
Замало слів боротися із тінню
Між язиків словесностей і мов.
Замало вір. І як усе ж замало
Непещених у лиходійствах рук.
Античний люд за атеїзм карали,
А з нас сонцепоклоницство деруть.
Зроню півкрик, піврозпач чи й півпогляд
У бік, де Етна зцілює богів.
Ступать по лезу, вірогідно, доля
Чи заповіт розхристаних степів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399110
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Вікторія Фещук