На роздоріжжі зупинилась Осінь,
Одягнена у золотаві шати.
Між двох доріг поради серця просить,
Не знаючи, куди ж то їй ступати.
Одна дорога кликала дощами,
Розмитими стежинами блукала,
А інша вдаль багряними садами,
Ніби манила, ніби проганяла.
Одна зривала листя обгоріле
І все під ноги килимом розлогим,
Стелилась, щось тихенько шелестіла
І дощ підряд змивав її тривоги.
А інша, мов ріка зливалась з небом,
Прикрашеним чарівним зорепадом,
Ховалась між горами зелен-степом,
Алеями троянд, затишним садом.
Стояла Осінь в золотавих шатах,
На серці тихо затаївся смуток.
Їй було байдуже куди ступати,
Лише б надійно хтось тримав за руку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399042
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Людмила Мартиненко