Озеро сонне...
Верби у зелені
стан похилили
на мрійливу гладь,
в постаті тихій,
ніччю застелені,
сни старожитності снять.
Вдови-берези
коралами білими
дивляться гордо
в люстерко води,
сяють криштальними
дивними хвилями,
стелють на воду
відбитки-сліди.
Місяць-юнак,
круглолиций, білявий,
поглядом ніжить
озерную глиб,
коси спустивши
в замріяну яву,
тихо пливе
над розлогом садиб.
Зорі горять
понад озером вільним,
човен цілує
безтрепетну синь,
плавно гойдається
змахом повільним,
будить німую,
застиглу гладінь.
Паўлюк Трус
Над возерам
Возера дрэмле…
Вербы зялёныя
стан пахілілі
на сонную гладзь,
ў постаці ціхай,
пад ночы апонаю,
сны старажытнасці сняць.
Ўдовы-бярозы
сваімі каралямі
горда глядзяцца
ў люстэрка вады;
ззяюць крыштальнымі,
дзіўнымі хвалямі,
сцелюць на воду
адбіткі-сляды.
Месяц-юнак,
круглаліцы, бялявы,
поглядам ніжа
азёрную глыб,
косы спусціўшы
на ўдумныя з’явы,
ціха плыве
над разлогам сяліб.
Зоры гараць
па-над возерам вольным,
човен цалуе
спакойную сінь,
плаўна калышацца
ўзмахам павольным,
будзіць нямую,
застыўшую плынь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398826
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.02.2013
автор: Валерій Яковчук