Поміж паланкових зітхань
зірчиць
у межівирій лунній неоговчі,
одмушний вештатись
від гільчої виверці
в'юженою вервицей омелян
людяник газдовий
до світловіку,
тремтливий стримом
цноти дівчиночі,
жадобної невідворотним
скриком…
А ж, людянка - занато людяна,
щоб ледвий провід
ласного, свята,
додмушого криженця
осягнути віком;
надія - євмь,
сповідуй,
та - не сподівай:
всесвітень зоряно
хутрячим гречкосієм
не з величі вельможних спонукань
на подиви,
а лише з мал-малку:
собі народжений,
належно зазичає млосную задуху
килимцю сбуття,
устрічь,
як конче необхідні,
згубні ліки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398682
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Криптопоэзия Krajzer