Ти не один, хоч маєш думку,
Що світ - німий, любов – сліпа,
І злої долі розрахунку
Не розумієш. Чи я та?
Тобі так хочеться не бути,
Летіти вверх, неначе птах,
Тобі так хочеться відчути
Падіння з неба. Дивний страх.
Літаючи, не забувай про мене,
Адже я тут. Я на землі.
У мене страх лише за тебе,
Не загуби мене в імлі,
Ти крізь туман летиш на світло,
Я – твій маяк і гавань я,
І як в весну впливає літо
Лети до мене. Я – твоя.
В тобі мій страх, і біль, і смуток.
Я на краю стою. А ти?
Де ти знайшов собі притулок?
Ступаю в прірву. Все. Прости…
Для мене стало все безмежним.
Так, світ німий, любов сліпа.
Я крізь туман почула крики
Мені у спину: «Стій! Ти – та!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398438
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Лєна Журавель