Ти вибачай омріяний, я мушу йти
Ламаю нігті об тверду підлогу
Тягнуть за повідок мої хрести
Їх скинути під силу тільки Богу
Ти вибачай, що нецілований
Не пещений русявістю моєю
Кимось підземним подарований
Ти розучив святою бути мене
Ти вибачай за марні обіцянки
Я зірву ті хрести, а з ними крила
Із неба падають живі троянди
Просто коханням нашим задощило
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398431
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Марамі