Любов твоя – страждання океан,
Де човен мій шукає щастя острів.
Та зустрічає берег рифом гострим,
І обрій застила густий туман.
І кров б’є в скроні, мов гармати постріл
І вже здається: світ всуціль обман,
І біль образи, й ревнощів дурман
Мій човен гонять у незнаний простір.
Та де б не опинивсь я в білім світі
Твої міцні мене чекають сіті.
Їх силу я ще досі не зборов.
І в мандрах дальніх не позбувшись болю,
Спішу до тебе, зболений тобою,
Бо, знаю, зцілює твоя любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398239
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.02.2013
автор: Пантелій Любченко