Не дзвони! Не шукай!
Все давно вже втрачено
не повертай між нами рай,
не чую я твої пробачення.
Моє серце більш непотребує
тебе й брехні твоєї,
за тобою не жалкує,
ти занапастила всі палкі ідеї.
Я вбивця любові, що була між нами
за тобою вже не сумую,
не проси... Моє серце вже камінь
вибачень твоїх не чує.
І лиш на фото ми будемо вдвох
сидіти на одній парті,
наше щастя заблудив чоротополох
і ще раз починати... Вже не варто.
На фото лиця усьміхаются,
Ми там такі були щасливі.
Тепер такого вже не відбуваєтся.
Шкеребеть все стало... Та жахливо.
Пробували тричі щось мутити,
та не вийшло як завжди...
Про що ще говорити,
я не тримаю... Хочеш! Йди...
Винен з нас один у цьому
та пройде ще трохи часу,
ти сумуватимеш по всьому
але вже не буде цього разу.
Мене торкнутись ти захочеш
захочуть бачить твої очі,
та нічого вже не вдієш
будеш плакати що ночі.
Я тепер залізний
і до тебе вже нічо не відчуваю!
Нехай і стану у душі я грізний
та іншу дівчину уже шукаю.
17.04.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398027
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2013
автор: Ель Демір