Осторонь проходиш край моєї долі,
Не тебе я бачу у тривожних снах.
Ти як вільний вітер у безмежнім полі,
Наче в синім небі перелітний птах.
Не посмійся з того, що в оцім признанні
Не змогла дібрати я потрібних слів.
Я задовольняю лиш твоє прохання
Чесно і відверто, так, як ти просив.
Я не знаю хто ти - друг мені, чи ворог,
Що на думці маєш, може вже тепер
Туга за минулим стерла все на порох,
Чи навік минуле в пам'яті ти стер.
А тобі, як другу, я добра бажаю
Хоч слова ці, може, звичні і прості:
Хай зоря любові над тобою сяє,
Хай тобі назавжди пощастить в житті.
Хай не знають втоми сильні твої руки,
Всіх тобі найкращих сподівань і мрій,
Щоб ніколи більше гіркота розлуки
Не знайшла притулку у душі твоїй.
Одурманив розум веснянковий трунок,
Не дивись, що в мене смуток є в очах...
Хай байдужим був твій перший поцілунок,
Та горить він досі в мене на устах...
Швидко дні минають, не вертають більше.
Скоро ти поїдеш у далекий край.
В радості, в печалі, ту, що пише вірші
Ти "не злим" і "тихим" інколи згадай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397968
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)