Не допускай такої мислі,
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
Л.Костенко
Не світи душею, що обсіли хмари,
У ній і так багато вмерлих молитов,
Пасіонарно рветься у тартарари*
Закам`янілий біль моїх світобудов.
Я ж бо знову щастя узяла за кредо,
Хоча жити не навчилася ще й досі,
А скільки лишилось усіляких "недо",
Що так і помруть у мені безголосі.
А скільки усіляких можу і мрію,
А тої любові просилось у душу,
Нехай завесніє - я квітку надії
Впустити у серце своє знову мушу!
*"у тартарари" - в значенні - на саме дно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397911
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Квітка Надії