Стать громадянина в паспорті стоїть,
Прізвище, ім’я, по – батькові і фото,
Щоб ідентифікувати(з’ясувати, установить),
Що за один, хто такий і хто ти.
Глибоко держава твою іпостась вивчає,
Аж п’ять разів проникає в стать,
Та про національність знати не бажає,
Що дозволила її державою назвать.
Громадяни без матері у світ ідуть,
Соромиться їх ненька Україна,
Для керівництва це - блаженна каламуть,
Для етносу - стражденна Батьківщина.
Навіщо в паспорті таємницю снують,
Мабуть, комусь на наївну догоду?
Та тих, кого, буває, часом б’ють,
Б’ють не по паспорту, а б’ють по морді!
Хай кожний національну гордість має
У велінні поколінь й голосі крові,
Національність, як матір, - не обирають,
Несуть з повагою і щирою любов’ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397901
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: БГІ