Я розчиняюсь в зеленому чаї.
На радіохвилі лунає мінор.
Рано чи пізно усе це минає.
Як не мине – втамую вином.
Пледом тепленьким закутані ноги,
Я не чекала такої весни.
Вона десь далеко, там, за порогом.
Тут, біля мене, відтінки зими.
Я не боюсь лютневих морозів.
Я ж водолій, лютневе дитя.
І хай розцвітають в городі мімози –
На підвіконні ваза пуста.
Запахи линуть ромашки й кориці,
Дивлюсь якесь позитивне кіно.
Я закликаю робити дурниці!
Таке воно є найщиріше тепло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397834
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Лєна Журавель