Вона чекає, поки ти прийдеш додому:
Гріє їжу, ліжко, руки...
І мріє, аби ти любив до скону,
Ловить твого серця стукіт.
Сьогодні ти був з іншою, на жаль.
Чого тобі не вистачало?
Її муки не виправдовує твоя печаль.
Тобі із нею стало нудно?
На плечі докір, мовби сталь.
Твою любов, таку марудну,
Все пестить, мовби той грааль.
Вона без тебе не зуміє жити.
Відвикла від самотності давно.
Немов собака квилити, тужити...
Яка ж ти все таки нікчемна сво...
Шепоче тихо осінь заповіти.
Останнє листя впаде і засне.
Її любові дикі квіти
З собою в вирій забере.
І заведе цвіркун тужливу пісню.
Ще холода не сковують серця.
Та зрада - заморозків спраглий вісник -
В очікуванні нездоланного кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397818
Рубрика:
дата надходження 03.02.2013
автор: Інга Хухра